ЧИ Є ГАЗ В УКРАЇНІ ПРОСТО ГАЗ?

ТРОХИ ІСТОРІІ.
З 90-х років минулого століття, коли в Україні, з розширенням меж приватної власності і, зокрема на засоби виробництва, змінився і суспільно–економічний лад, і країна з цілком радянської соціалістичної перетворилася на скрізь радянську, але капіталістичну, корінним чином змінилося і ставлення до такої звичної і повсякчас потрібної кожній людині речі як газ. Знайшлися добродії, які швидко збагнули, що річ, яка щоденно потребується людьми так само як вода і хліб та ще й у величезних обсягах галузями виробництва, може приносити колосальні прибутки. Відтоді все, що пов’язане з газом, стало в Україні «цілковито таємним», а достовірна інформація доступною лише окремим – членам закритого газового клубу, який створили представники новітньої олігархії.
За минулі чверть століття у «боротьбі за газ» склали не одну голову претенденти на вступ до цього клубу, дехто вже побував, а дехто й досі перебуває в місцях не настільки (і настільки) віддалених, причому не оминула ця участь і принцес і принців цього закритого клубу. Ходять тисячі розповідей про його учасників і про "філософський камінь", що є чудодійним засобом для перетворення неблагородного предмету в золото й валюту, проте в цих розповідях більше про кров і сльози….
2015 р. вніс в газову історію нове звучання. На тлі погіршення доходів громадян, ціни на газ стали непід’ємними для більшості населення, а у відповідь на СОС від суспільства заявлена владою допомога у вигляді субсидії не вирішує питань, пов’язаних з забезпеченням мінімального життєвого рівня. Та ще й вибори, що невпинно наближаються і дають можливість кожному претенденту на владу прийняти участь у боротьбі проти «газового зашморгу» і тим самим отримати симпатії виборців.

ПРО ЩО ВАМ ГОВОРЯТЬ І ПРО ЩО НЕ ГОВОРЯТЬ.
Якщо бути щирим з власним народом і говорити йому про газ все, то владі потрібно починати розмову не з того, по якій ціні ми отримуємо продукт, а який саме продукт отримує держава за об’явленою ціною, і який продукт продається кінцевому споживачу – людині - по встановленій ціні.

Не потрібно мати декілька дипломів престижних вишів – учень старших класів, що відвідував уроки фізики і хімії, скаже вам: аби розуміти, що держава отримує за ціною 1000 куб. м , треба знати характеристики газу: тиск, температуру, масу певних компонентів з відповідною теплодайністю. Як узагальнюючі і необхідні величини, якими держава має поділитися в розмові з власним народом про ціну на газ, має бути теплодайність куб. м газу, що держава закуповує, і теплодайність куб. м газу, що купує населення. Без об’явлення таких істотних параметрів газу ціна стає предметом гри «у наперсток», в якій народом крутять як циган сонцем, а люди, не маючи лабораторій, тільки хитають головою: «колись на газу вода в каструлі закипала набагато скоріше, мабуть, женуть повітря…»

ПРО «ВЛАСНИЙ ГАЗ»
Як я вже казав, все, що пов’язане з газом, стало в Україні «цілковито таємним» для майже всього українського народу, а доступна інформація, що надається загалу, піддана цензурі, є неповною, а іноді і такою, аби заплутати пересічну людину, яка б хотіла мати власну думку з цього приводу.
Скільки суб’єктів спустошують наші українські надра від газу, хто їх власники, скільки добувають, скільки віддають державі і по якій ціні, а скільки продають куди їм заманеться і по якій заманеться ціні, - така інформація ніколи не попадає на перші сторінки печатних і Інтернет ресурсів.
Маючи величезні фінансові ресурси члени газового клубу створили величезну армію захисників в органах державної влади і ЗМІ, які лобіюють і відстоюють їх інтереси.
Тому у вільному доступі, напевно, ви не знайдете необхідної, достатньої, а головне достеменно достовірної інформації про власний газ. Не на часі.

ПРО ТАРИФИ І ЦІНИ
Знаючи ціну і характеристики нашого газу, а також ціну і характеристики «не нашого» газу, маючи знання з арифметики на рівні четвертого класу, легко визначити вартість і теплодайність газу, що закуповується державою для населення.
Визначивши вартість послуги, аби газ дістався до кожної домівки, і, додавши її до попередньої вартості закупівлі газу державою, отримуємо остаточну ціну для населення з зазначеною теплодайністю. Це ціна без пільг, дотацій. Єдине, на що треба звернути увагу в цій ціні, так це на обґрунтовані витрати облгазів на доставку газу до кінцевого споживача.

Ніби нічого складного, але розмови точаться вже не один місяць; хтось пропонував очолити комісію НКРЕКП аби встановити справедливі тарифи, хтось ще щось; час від часу надходять скупі повідомлення про баталії ще в одній комісії, що працює над визначенням справедливих тарифів, і, як я розумію, досі справа не доведена до належного розв’язку.

ПРО ЦІНИ ВЗАГАЛІ І «РЕВОЛЮЦІЮ ГІДНОСТІ» ЗОКРЕМА.
На останок два слова про ціни в Україні. На мою думку і бачення багатьох людей, ціни на товари і послуги мають бути такими, якими вони є по розрахунку, без пільг, знижок, дотацій.

Коли люди спілкуються між собою, вони мають бути твердо впевнені, що послуговуються однозначно визначеними числами і зрозумілими поняттями. Якщо ми говоримо, що соняшникова олія коштує 30, то маємо знати: 30 чого - гривень, доларів тощо, скільки її – кг, літр і т.д.
Коли в Україні хтось щось продає по одним  - високим європейським цінам, а від когось вимагають подавати по іншим - нижче собівартості, - це неправильно. Звідси (і не тільки) і різний (на порядок) вміст оплати праці в продукті та послугах. Звідси (і не тільки) розбалансованість доходів громадян, що складаються з заробітної праці.
Як би уряд був «на своєму місці» і проводив належні реформи, то ціноутворення в країні давно вже було би «приведене до одного знаменника» до обґрунтованих європейських цін, в яких закладена і європейська оплата праці.

Саме отримання оплати за працю на європейському рівні працюючими українцями свідчило б про компетентність і дієздатність влади.

Саме доходи, які дозволяють оплачувати реальну ціну за газ, оплачувати вартість проїзду в транспорті тощо, потрібні українцям, які вийшли на «революцію гідності», а не пільги і субсидії, які перетворюють їх на жебраків і плюндрують їх гідність.

Продовження