lexikoukr   ГОЛОВНА - ДОПИСИ - 2017

ТРИ ВОРОГИ УКРАЇНИ

Автор: М. Терлецький

15 січня 2017 р.
1151-й день з початку Революції Гідності

 


“Pity the nation that raises not its voice save when it walks in a funeral, boasts not except when its neck is laid between the sword and the block.

“Pity the nation whose statesman is a fox, whose philosopher is a juggle, and whose art is the art of patching and mimicking.

“Pity the nation that welcomes its new ruler with trumpetings, and farewells him with hootings, only to welcome another with trumpetings again.

“Pity the nation divided into fragments, each fragment deeming itself a nation.” …

Kahlil Gibran

 

30 РОКІВ ТОМУ. ПОЧАТОК КАПІТАЛІЗМУ В УКРАЇНІ.


Відтоді, як на наприкінці минулого століття  в Україні враз розширилися межі приватної власності і, зокрема на засоби виробництва, змінився і суспільно–економічний лад. Країна, з цілком радянської соціалістичної, перетворилася на скрізь радянську, тобто так само з Радами на всіх рівнях, але вже капіталістичну. Почалася ланцюгова реакція створення островків капіталістичного виробництва і господарів нової формації.
Перед новими капітанами економіки лежало море покинутої відійшлим соціалізмом інфраструктури і засобів виробництва:  фабрики, заводи, пароплави.. Бери, що хочеш! Ось тут і знадобилась спритність, сила, жадність, звіряча вдача і нещадність.
Здобуте в жорсткій війні майно нерідко переходило з рук в руки по декілька разів, щодня відбувалися розборки одних малинових піджаків з іншими, то тут, то там лунали постріли, лилась кров. Особливо жорстка війна йшла за право займатися бізнесом, пов’язаним з нафтою, бензином та газом. Цей бізнес міг приносити колосальні прибутки, і саме з цього розпочалася історія української олігархії.
За минулу чверть століття склали не одну голову претенденти на вступ до цього закритого клубу учасників найприбутковішого газонафтового бізнесу. Дехто з них вже побував, а дехто й досі перебуває в місцях не настільки (і настільки) віддалених; причому не оминула ця участь і принцес, і принців цього закритого клубу.
Не зважаючи ні на що капіталізм впевнено захоплював все нові й нові фортеці. За перші півтора десятка  років від старту, все, що могло бути предметом бізнесу і що держава не забороняла відчужувати, було прихватизоване і прикуплене.
Відтоді почалося і йде до цього часу «ретельне» використання здобутого у боях майна.

 

 

ПЕРШИЙ І НАЙГОЛОВНІШИЙ ВОРОГ УКРАЇНИ – РОЗБЕЩЕНА ПОЛІТИЧНА І ЕКОНОМІЧНА ВЛАДА, ДАЛЕКА ВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙНИХ НОРМ


Основним джерелом збагачення новітніх капітанів виробництва стало «мінімізація» податків і недоплата найманим працівникам зарплати до належного рівня. Почали один за одним з’являться мільйонери і мультимільйонери. У декого грошима були повністю забиті цілі кімнати.
«Мінімізація» доходів і ухилення від сплати податків поклали початок корупції в правоохоронних і фінансових органах, яка почала стрімко розростатися. Дотичні до цієї справи чиновники «відчули кров здобичі». Закон поступився місцем перед грошима у всіх сферах життя держави. У посадовців з мінімальними зарплатами почали з’являтися дорогі машини, квартири, валюта… У бізнесменів вілли, яхти, літаки…
Почалася ера використання своєї посади і кабінету як об’єкта «підприємницької» діяльності. Судді, депутати, посадовці всіх рівнів стали вважати день без хабара марно прожитим. Хабар став новим божком української влади на всіх рівнях – від найвищої до самого низу.
Але новітнім капіталістам і чиновникам від влади вже й цього було замало. Вони зрозуміли, що об’єднавши економічну і політичну владу можна отримувати легше, скоріше і більші прибутки. Так з’явилася олігархія, тобто свавільне безмежне повновладдя – економічне і політичне.
Через чверть століття новітньої капіталістичної історії України менталітет політичної і економічної влади не тільки не став відповідати європейським цивілізаційним нормам - він навіть не мав гадки наближатися до них, але й став ще більш антинародним: корупція зверху до самого низу, рівень оплати праці громадян на порядок нижчий від середньоєвропейського, громадяни  перетворилися в жебраків, які на видавану «з барського плеча» платню (в конвертах) втратили можливість утримувати сім’ї і були вимушені стояти з протягнутою рукою за субсидією. Влада і тут опустила себе: вона вигадала субсидії, щоб люди доотримували гроші з бюджету, а не на своїх підприємствах, де людина працювала і заробляла свою платню; таким чином недодана платня залишалася у кишенях капіталістів.
Навіть ті владці, які щодня з екранів телевізора розповідали  про свою відданість європейським цінностям, на власних підприємствах не віддавали зароблену працівниками платню на належному європейському рівні.
І в той же час, у цієї захланної клептоманної влади, - земля, ліси, річки, палаци, вілли закордоном на берегах морів і океанів, офшори, мільйони і мільярди грошей. У них все інше, найчастіше ненаціональне: школа, відпочинок, лікування тощо. Як казав класик: « Страшенно далекі вони від народу…».
Ця дистанція величезного розміру між купкою влади і мільйонами громадян-жебраків не тільки не сприяла і не сприяє консолідації суспільства і спрямуванню спільних зусиль в одному напрямку для побудови успішної України, а все більше і більше розпорошує громадян, пробуджує заздрість, злість і ненависть, робить державу надто слабкою, щоб протистояти зовнішньому ворогу.
Оцінку менталітету  та скромній привабливості української влади і буржуазії дали європейські країни, коли дипломатично показали, що з таким рівнкм її менталітету, який припускає володіння незліченними багатствами для одних і жебрацьке становище для левової частини населення, для Європи є неприйнятним.  
І саме такий менталітет влади, захланної, ненажерливої, нездатної ділитися з своїми співвітчизниками мінімальним, наскрізь корумпованої, тяжко хворої на клептоманію, є найголовнішим ворогом України.
Бо звідси і війна через слабкість країни - на сильних не нападають, бо звідси і втрачені чверть століття для розбудови України, бо звідси і сплюндрована віра мільйонів українців в свою щасливу долю.

 

ДРУГИЙ ВОРОГ.


Іншим великим ворогом Украйни є її громадянське суспільство, точніше стан його менталітету. Жодна міцна процвітаюча країні не має слабкого громадянського суспільства. І навпаки, там, де відсутнє усвідомлення громадянами своїх прав, готовності захищати їх від зазіхань влади, врешті-решт наявність свідомості людини, що живе в європейській державі, панує занепад. Свідомість впливає на буття, яке в свою чергу визначає свідомість. Нерозривне коло, що визначає життя людини.
«Розділяй і володарюй!» - говорили древні. І в точності до цієї приказки влада зробила все, аби розпорошити громадян за мовою, церквою, історією, героями, партіями… Розпорошені громадяни, за відсутності профспілок, не здатні встояти перед об’єднаними роботодавцями, щоб добитися від капіталістів гідної європейської людини оплати праці, не мають змоги на достойні житлові умови, здорове довкілля, повноцінне харчування, якісний відпочинок. В додаток до того ще й внутрішні релігійні, мовні, культурні, історичні розбіжності…
Два майдани, що відбулися стихійно, і по суті були неспрямовані на зміну становища пересічних громадян. Одні представники влади, що були усунені іншими від «хлібних» місць, використали невдоволення народу своїм становищем і їх руками виштовхали перших з трону і зайняли царські покої. Як влучно хтось сказав, отримали ті, що стояли на трибуні. Ті, що стояли на Майдані – пересічні громадяни - так нічого і не отримали. Незадоволення, розпорошеність і, як наслідок, броунівське безладне хитання суспільства – без ясної мети що робити, без надії.  Це і є той другий по силі ворог, що слабить і нищить країну.

 

ТРЕТІЙ ВОРОГ.


Обидва згадані вороги – дикунський менталітет економічної і політичної влади і надслабке громадянське суспільство зробило країну надто вразливою для ворогів. Чим і скористався Путін, розпочавши війну і захопивши Крим і частину Донбасу.
Коли закінчиться війна, або коли мала б закінчитися війна? Якби влада не знімала з українця останню латану свитину, а забезпечила громадянам належне існування, якби громадянське суспільство об’єдналося навколо своїх спільних українських цінностей, в першу чергу мови, церкви, культури, Путіну не було б кого «захищати» на чужій йому землі. Ворог – підступний і хитрий, проте зовсім не дурний. А підступний і хитрий завжди б’є тільки лежачого. Саме тому цей ворог - Росія - значно слабший за двох попередніх. І в першу чергу за розбещену свавільну українську владу.

 

 

 

 

 

 



КРАЇНИ
Flag Counter

   LEXIKOUKR  EST. 2013