БЕЗ НАДІЇ СПОДІВАЮСЯ НА НАДІЮ: ПАРТІЯ САВЧЕНКО

За попередні роки в Україні не було
створено жодної народної партії

Нарешті в Україні з’явилася відмінна від інших партія. Інакша.
Не стверджую: краща чи гірша, правіша чи лівіша. Але точно інакша. Це партія Савченко.

Остобісили  партії з набридлими протягом десятиліть обличчями лідерів, які привели себе до молочних річок і киселевих берегів, натомість народ до такої вбогості, що люди заздрять, як казав класик, життю останніх їхніх  псів.

Страшно собі уявити, щоб сьогодні відбувалися вибори. Не тому, що вони непотрібні. Навпаки, ще й як потрібні. Але ж вибирати нема з кого. Знову ті самі, що ніяк не можуть насититися. Лізуть і лізуть. Це значить, що замість покращення - знову погіршення, вкотре на кілька років навала сарани на країну. І невтішний висновок: з кожними виборами стає все гірше і гірше.

Проголошені на офіційному рівні джерелом влади українці не хочуть насправді бути джерелом влади. Тому українці так живуть і тому владці з ними так поводяться. Громадяни віддали владу невеличкій купці захланних, які створили партії власних імен і б’ються між собою за владу у владі. Хто перемагає – той влада у владі, переможені – опозиція. Коли хтось із захланних взагалі опиняється зовні і його не підпускають до купки, то він зве на підмогу народ. Залазить всередину – народ більше непотрібний.

Чи є світло в кінці політичної темряви, що охопила Україну? Поки-що тільки вогник від невеличкого каганця. І це нова партія. Якби до виборів з’явилося ще декілька таких ліхтариків, тоді й на вибори варто було б йти. Але де ті «нові українці» - в кращому розумінні? І чи з’являться?